Безпека життєдіяльності

Найбільшою радістю й безмежним щастям для кожної сім'ї с діти. Вони — саме та постійна турбота, заради якої ми живемо та працюємо. Діти с нащадками і продовжувачами нашого роду — хай йому не буде переводу, а отже, вони — майбутнє країни, потенціал її розвитку. Один маловідомий автор колись сказав: «Діти — це частина суспільства, яку найбільше фотографують і найменше слу­хають». Ми вже звикли, що на вулицях та дорогах, поблизу шкіл висить знак «Обережно — діти!», що зазвичай стосується водіїв. Але жорстокі реалії сьогодення показують, що такі щити мають стояти це лише вздовж вулиць та доріг, а всюди, де на дітей чатує небезпека. Щоправда, напис міг би бути трохи іншим — «Бережіть дітей!», адже останніми роками зріс травматизм зі смертельними наслідками в побуті, на відпочинку, за межами школи взагалі. Частішають самогубства. Крім цього, діти гинуть унаслідок нещасних випадків, пожеж, отруєнь, ураження електричним струмом, випадкових падінь, під час лікування.

Стрімка урбанізація та індустріалізація, різке зростання на­родонаселення в багатьох країнах світу, інтенсивна хімізація сільського господарства порушили біологічний кругообіг речовин у природі, унаслідок чого почалося швидке її руйнування. Це по­ставило під загрозу здоров'я і життя сучасного й майбутнього по­колінь, подальше існування людської цивілізації.

Людству почала загрожувати небезпека повільного вимирання внаслідок безперервного погіршення стану навколишнього сере­довища. а також вичерпання природних ресурсів. Інколи здасться, що призначенця людини полягає в тому, щоб знищити свій рід, по­передньо зробивши земну кулю непридатною для життя.

Усі цінності Землі — ніщо порівняно з людським життям, уні­кальним явищем у всесвіті, допоки ми достовірно не знаємо, чи іс­нує щось подібне. А дитячому життю ціни взагалі не існує, та й іс­нувати це може, бо якщо не вберегти нащадків — загине весь рід людський.

Ми, дорослі, повинні вчити дітей, як їм жити у світі, який ми створили та передаємо у спадок.

У світі прекрасному, але, чесно кажучи, не настільки безпеч­ному, як хотілося б. Хай же будуть вони мудрішими від нас і не повторюють наших помилок.

Л ми, громадяни України, які вже постраждали від Чорнобиль­ської катастрофи та на яких чекають у майбутньому екологічні лиха, не повинні бути байдужими до себе й до того, що відбувається довкола нас. Якщо кожен уміло виплутається з біди і навчить ро­бити це когось іще — ми виконаємо свій громадянський обов’язок перед собою, суспільством, державою. Бо ж, маючи знання з тех­мінімуму рятівної справи, знаючи, як на практиці скористуватись ними, передаючи свій досвід іншим, ми насамперед учимося перед­бачувати екстремальні ситуації, а також не створювати їх своїми діями та запобігати їм.

Сьогодні проблема безпеки дитини, її уміння захистити себе в навколишньому середовищі була й залишається наріжним і ак­туальним питанням у системі виховання й освіти нашої молоді, адже відомо, що особливо в літній період близько 50% дітей за­лишаються в домівках самі. Саме тоді виникає небезпека травм, стресів, психологічних надломів, а то й утрати найдорожчого — життя.

Дитячий дорожньо-транспортний травматизм (ДТТ) — одна з найважливіших державних проблем, які слід розглядати не лише в медичному, але й у соціальному аспекті. Травма та її наслідки загрожують здоров'ю і життю дітей, позначаються на сімейних від­носинах, працездатності батьків, родичів.

Головними причинами ДТТ є невміння дітей поводитися на вулиці, недисциплінованість, відсутність звички постійно остері­гатися транспорту, бездоглядність дітей під час дозвілля, а також дорогою до школи й назад, незнання або недостатнє знання правил дорожнього руху.

Серед постраждалих переважають діти молодшого шкільного віку, найбільше — хлопчики (75%). Майже половина всіх по­дій трапляється після занять у школі та у вихідні дні. Різко зрос­тає кількість травм і під час шкільних канікул, коли па дорогах з'являється багато велосипедів, мотоциклів, скутерів.

Транспортний травматизм супроводжується значною кількістю важких ушкоджень і навіть летальних випадків.

Причиною транспортних аварій у 72,7% випадків є недотри­мання дітьми правил дорожнього руху, у 15,7 % — порушення пра­вил поведінки па вулиці та в громадських місцях.

Серед небезпечних видів транспорту на першому місці пере­буває автомобіль (40%), на другому — мотоцикл, мопед, скутер (37 %), на третьому — велосипед (13 %).

Дитячий травматизм відносно травматизму дорослого населен­ня становить 22 % й останніми роками тенденції до його знижен­ня не передбачається. З-поміж усіх видів травматизму дорожньо-транспортний посідає одне з перших місць. У зв'язку з цим профілактиці дорожньо-транспортного травматизму надається особливого значення.

Одним із головних завдань профілактики дорожньо-транспорт­ного травматизму в дітей є виховання в них організованості й дис­циплінованості на дорозі. З цією мстою в середніх загальноосвітніх навчальних закладах України було створено дружини юних ін­спекторів дорожнього руху, головною метою діяльності яких с фор­мування в учнів дорожньої моралі та культури поведінки на дорозі. А дотримання правил безпечної поведінки на вулицях і дорогах, урешті-решт, мас стати для дітей повсякденною звичкою.

Ми, дорослі, повинні усвідомлювати важливість цієї справи — роботи з дітьми. Ми маємо зробити все можливе для того, щоб над­звичайних ситуацій у житті кожного з нас було якомога менше, а якщо вони все-таки виникли, то наслідки від них були б міні­мальними. Щоб ми бачили своїх дітей лите усміхненими та щас­ливими. Ми повниш пам’ятати, що в кожній пролитій крапельці дитячої крові — провина дорослих, бо це саме ми не пояснили, не простежили, не зупинили.

Велика кількість нещасних випадків, що трапляються з дітьми в урочний та позаурочний час, загибель і травматизм учнів через необачне та безпечне поводження на дорогах, на воді, з пожежонебезпечними, вибуховими та іншими речовинами, вимагають від пе­дагогічних працівників більш сумлінної та відповідальної роботи. У загальноосвітніх навчальних закладах обов'язково проводяться навчання з питань охорони життя та здоров'я, пожежної, радіаційної безпеки, безпеки дорожнього руху, запобігання дитячому трав­матизму. Ці теми входять до курсу навчальних предметів «Основи безпеки життєдіяльності», «Основи здоров’я і фізична культура», «Основи здоров’я», навчального курсу «Захист Вітчизни» (медико-санітарна підготовка), а також мають обговорюватися на виховних, класних годинах, у позакласних заходах, під час роботи гуртків та заходів.

Комплекс бесід (занять) із запобігання дитячому травматизму має на меті дати школярам знання, уміння, переконання, необхідні кожній людині для збереження життя і здоров’я, надання першої допомоги потерпілим. Учні повинні бути підготовлені до дій у не­безпечних ситуаціях, знати способи запобігання їм, навчатися бе­регти своє здоров'я.

Бесіди (заняття) мають практичну спрямованість, ураховують сприймання дітьми навчального матеріалу в різних формах (діло­ва гра, ситуаційні завдання, круглий стіл тощо). Для проведення окремих занять доцільно залучати представників медич­них установ, ДАІ, закладів пожежної охорони тощо.

Запис про проведення бесід (занять) робиться в класному жур­налі та щоденниках учнів.

Обов’язковими є такі сторінки класного журналу:

♦  бесіди (заняття) із запобігання дитячому травматизму;

♦  додаткові бесіди із запобігання дитячому травматизму.

Запобігання дитячому травматизму — одна з найактуальніших проблем сучасності. Саме ми, дорослі, повинні створити безпечні умови для життєдіяльності наших дітей, сформувати в них навички безпеч­ної поведінки та вміння передбачати наслідки небезпечних розваг.

Ми пропонуємо матеріали для проведення учителями бе­сід з «Основ безпеки життєдіяльності», «Основ здоров’я» і класними керівниками 5-11-х класів бесід про здоров’я, профілакти­ку захворювань і отруєнь та правила безпеки поводження на воді й кризі, безпеку користування газом, електробезпеку, пожежну безпеку, безпеку поводження з вибухонебезпечними предметами.

На сайті подано матеріали для бесід і позакласних заходів з усіх видів дитячого травматизму. Наведено запитання й завдання, що можуть урізноманітнити цю роботу. Пам’ятки та інструкта­жі можна використовувати по-різному: записати до щоденників або надрукувати й роздати учням перед осінніми, зимовими, вес­няними, й обов’язково — літніми канікулами. Під ними можуть ставити підписи класний керівник, учитель, який проводить ін­структаж, та учні. До деяких тем подано контрольні запитання, завдання, тести, загадки, вірші, ситуаційні задачі, а також цікавинки, до підсумкової бесіди з правил дорожнього руху — ігри.